Категорія: Листи

Я тяжко хворів — оперували нирку (запалення), досі кволий жахливо. Ледве пишу. Пробач, що так хаотично і некаліграфічно.

Здоров, Олексо! Знову пишу тобі лежачи, — кепські в мене справи, бра­те. Коли б не Люсьєн та мама, то, мабуть,…

Грізний вояко!Одержав твій ультиматум і згадав, що вже кілька місяців збираюся написати листа. До жартів нахилу саме не маю — моя чарівна супутниця видерлася на Еверест ревнощів і звідти метає на мене брили матюків та нищівні погляди.

Я хлипав рівно 2 години 13 7/6 секунди, коли вийняв з ящика твій товстий пакет. Зворушився так, що з очей потекли сльози, а з носа соплі.

Голомозий заробітчанине!Кілька місяців тому ти цвірінькав, що будеш вчитися в якійсь академії, чи що. Як це клеїться з твоїм від’їздом до Фадєєвої (не байстрючка відомого писателя часом?).

Дон Кіхоте гордого атомного віку!Б ’є тобі чолом літературний Санчо Панса. Передай привіт мілітаристові і прозаїкові Старостіну, а також вручи йому це кастроване оповідання.

Юначе!Нарешті ти забалакав, немов старий репродуктор. Зараз я стою перед трьома дорогами: Львів, Київ, Москва. По першій підеш — юнкера зустрінеш, по другій — влучиш в обійми редактора збірки, по третій — на всесоюзну нараду жовторотих піїтів улучиш.

Одержав твою писанину і був неймовірно вражений. Як це ти, стерво, нарешті зважився написати аж сторінку? Я задихаюся від захоплення. Іди, дєтка, на грудь мою рахітичну, я тебе поцьомаю.