До Олексія Щербаня [12]

Маестро!
Я хлипав рівно 2 години 13 7/6 секунди, коли вийняв з ящика твій товстий пакет. Зворушився так, що з очей потекли сльози, а з носа соплі. Думав, що твоє мовчання народить купу новин. Сір, мене вразила твоя теща. Я за­коханий в її дулю (заочно).
Якщо зможеш, перешли мені фототелеграфом знімок цієї чарівної фігури.
Що в тебе 20 січня? Не весілля часом? В такому разі після 20-го бери на оберемок дівчину, з якої ти зробиш молодицю, і приземляйся в Черкасах. Духового орке­стру не буде, але горілки в наших магазинах повно. Пев­на кількість пляшок негайно перекочує в наш хмародряп на 5-й поверх, кв. 129.
«Берег чекань» — то химера. Я написав перше, що спа­ло на думку, щоб відстали від мене. Пардон, але для мене диво, що «Тиші й грому» немає у Львові. Сеї бро­шури не знайдеш ні в Києві, ні навіть в нетрях Африки. У мене теж немає.
У січні я буду хоч у Москві на нараді, хоч у війську. Зараз падаю навколішки перед усіма мілітерами, щоб відстрочили на місяць мобілізацію. Але мені радять на 60 днів сушити сухарі.
Я скоро репну від безсилої люті перед тупістю і без­просвітним ідіотизмом, з яким зіткнувся. Невже і ти коли-небудь станеш солдафоном, який не тямить нічого і не хоче тямити? Це жах! Чиновні кадри, з котрими я мав справу, ніяк не можуть вловити різниці між снігом і са­жею. По-моєму, такі дубки тільки ганьблять армію.
Вітаю тебе, Олексо, з Новим роком, бажаю 7364589118891002.5 тонн щастя, 54977613423000555 лантухів радості, а також 1000000000000000000000 мі­льярдів кілометрів думок. Живи і процвітай.
Віват Старостіну, Мамонтову і всім твоїм колегам по службі. Хотів би побувати на вашій прес-конференції. Далі мої побажання переходять в натхненне бурмотін­ня, тому я кажу:
Бувай здоровий!
Тисну твою тендітну руцю.

В. Симон.

27.12.1962

5 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *