До Анатолія Перепаді [9]
За Києвом занудьгував жахливо. Але поки що не бачу жодної щілини в своєму часі. Служба, служба, служба.
За Києвом занудьгував жахливо. Але поки що не бачу жодної щілини в своєму часі. Служба, служба, служба.
Муза моя дрімає, сердешна, але зрідка нашіптує мені всяку всячину. Зараз ми з нею сперечаємося про Герострата.
На жаль, «Атомних прелюдів» мені вдалося роздобути лише два примірники. До Черкас їх доповзло мізерно мало.
Я живісінький. Нудота жахлива. Від «Зміни» досі не одержав ні гарбуза, ні підбадьорливих обіцянок.
У нас немає нічого цікавого. Живу і старію потроху. Алкоголю майже не вживаю. Пишу ганебно мало. Курю неймовірно багато.
Річ у тому, що заволоділо мною бажання похвалитися. Ів. Голубничий умудрився надрукувати «Червоні конвалії». Вирізку додаю до цієї петиції.
Бон жур, месье Анатоль! Дуже вдячний тобі за листа. Я одержую їх так рідко (не лише від тебе), що кожен…
Я не бажав бути Василем, я хотів бути Тарасом і носити прізвище — Шевченко. А якби я був Тарасом Шевченком, то мав би «Кобзар» і не морочив би зараз голови над віршами.
Мені буде прикро, якщо дві людини, котрих більше всіх поважаю, будуть вовками дивитися одна на одну.
Коля, твоя балада «Людина і серце» майже схвалена до друку в нашому часописі. Вона вже стояла на шпальтах, але у шефа викликали жах два рядки…
Прийми сей скромний дар на слави своєї вівтар. У муках разом з гуртом черкаських парубків народив я оцей часопис.
Хоч і нудоти тут багато, хоч інколи вити на місяць хочеться від самотності, але без цього, мабуть, ще важче буде.