Спасибі
Легко ніжність мою голубину збагнути,
ти сама, як святиню, її бережеш:
я сьогодні до тебе уже не прикутий
ланцюгами холодних безжалісних меж!
Легко ніжність мою голубину збагнути,
ти сама, як святиню, її бережеш:
я сьогодні до тебе уже не прикутий
ланцюгами холодних безжалісних меж!
Ми усі по характеру різні,
І смаки не однакові в нас,
Та одна нас ростила Вітчизна
У великий розбурханий час.
Ні, ви не блазні, ви не лицеміри —
Нікчемного презирства не убить,
І свій народ ви любите без міри,
Коли у міру вигідно любить.
Бо нива це — моя! Тут я почну зажинок,
Бо кращий урожай не жде мене ніде,
Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок
Мене на ниву батьківську веде…
Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду
Ти даєш поету дужі крила,
Що підносять правду в вишину,
Вченому ти лагідно відкрила
Мудрості людської глибину.
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Мріяти й шукати, доки жити,
Шкварити байдужість на вогні!..
Для мене найсвятіша нагорода —
Потрібним буть, красо моя, тобі.
Ні перед ким не станеш спину гнути,
Не віддасися ворогу в ясу,
Якщо ти зміг, товаришу, збагнути
Свого народу велич і красу.
Благослови, добра доле, вередухо вперта,
На цій землі мені жити та на ній і вмерти.