До Олексія Щербаня [8]

VIII

Здравія желаю!

Одержав твою писанину і був неймовірно вражений. Як це ти, стерво, нарешті зважився написати аж сторінку? О титан, о найплодовитіший писарчук серед письменних, о Геркулес пера! О! О! О! Я задихаюся від захоплення. Я непритомнію. Іди, дєтка, на грудь мою рахітичну, я тебе поцьомаю.

Я живу неймовірно весело, аж плакать хочеться. Збираюся купити гантелі з метою формування своїх кволих біцепсів. Запрошую тебе на товариську зустріч з боксу. Можеш приїхати під час зимових вакацій. Твоя фіолетова морда давно не з’являлася в нашому древньому граді. Кілька дівиць тебе охоче обвили б своїми ніжними і білосніжними передніми кінцівками. Серед туземок військові надто популярні.

Надсилаю тобі кілька вирізок з газет. Ці речі написані давно, але видрукувалися вже в цьому році. Читай. Книжка вийде, мабуть, у цьому році.

Ну, будь. Бо ще втомишся від моєї балакучості.

Ага, якщо бажаєш почитати більше мого писання, то зайди в редакцію «Жовтня» до Лучука. У нього лежить моя поема «Троянди в траурі» (про нашого прадіда Трохима) і штук вісім віршів. Звичайно, у поемі є домисел, але без нього ж не можна.

Ну, бувай.

Дзвінкий поцілунок.

Твій Симон.

Квітень 1962

sweet.tv
5 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *