До Анатолія Перепаді [8]

Толя!
Дістав твого листа про «Лоскотона» вчора ввечері. Конкурс — то заманлива річ, але, наскільки пам’ятаю, його умови передбачають мобілізаційний характер творів. І до того ж вони повинні відображати цікаве життя піонерів — збір металобрухту, вирощування кролів і т. п. Я ще не почуваю за собою такої сили і хисту, щоб взятися за ці теми.
Але на всяк випадок пересилаю тобі нову казку, скомпоновану тижнів зо два тому. Коли вона підпадає параграфам турніру, передай її, кому слід. Я вже не пам’ятаю умов конкурсу, але, Толю, коли це зв’язано з якимись формальностями (скажімо, треба кілька екз.), то візьми, будь ласка, на себе витрати і клопіт. Я віддячу тобі. Якщо ж вона не входить у рамці турніру, то разом з привітом передай її Миколі Лисичу.
До Києва хочу, але не можу. Певне, що до свят не побуваю у вас. Муза моя дрімає, сердешна, але зрідка нашіптує мені всяку всячину. Зараз ми з нею сперечаємося про Герострата. Вона каже, що він покійник, а мені ввижається він майже з кожної трибуни.
До Черкас нарешті докотилася хвиля євтушенківщини. 20-тонні молодиці за добу втрачають по центнеру ваги від суперечок. Начальники ховають «вкладиші» «Правды» в сейфи і мовчать.
Оце і всі новини.
Тисну правицю.

Василь Симоненко.

Жовтень 1962

8 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *