До Анатолія Перепаді [1]

Джентльмен!

Ще перед одержанням твого занадто лаконічного і не дуже скромного послання мав намір опустити в поштову
скриньку кілька листівок з тривожним текстом: «Де ти? Обізвися». Маршрути для них вибирав найрізноманітніші — у всі географічні пункти, де ти міг знаходитися. Але одного похмурого ранку мені принесли два конверти. Дуже мило з твого боку, що ти лінуєшся повністю писати моє прізвище. Може, навіть, оригінально. Але, якщо ти бажаєш, щоб твої листи були справді конфіденціальними і щоб я був їх першим читачем, то свої новаторства і ексцентричні витівки на конвертах облиш. Це — між іншим.

Особливої реакції в месьє Буряківського цитата з твого листа не викликала. Черкаси войовничі люди, а Черкаси обивательське містечко, сер. Є достатні підстави вважати, що мої штанчата найвужчі на тутешньому
Бродвеї. Це теж між іншим.

Буряківський помішався на кіно і вважає себе великим мистецтвознавцем. Розробляє свою теорію відповідно до свого революційного світогляду. Найоригінальніша думка з концепції цього вченого мужа: «Література
повинна сприяти господарству». Детальніше познайомитися з його концепцією ти можеш дуже просто: прочитай першу-ліпшу передовицю.

Одержав з Тихого провулку (Запоріжжя) листа від Мефістофеля. У нього своєрідна манія: уявив, що його хтось переслідує і репресує. Наляканий перспективою потрапити в район без брукованих вулиць: «грязно очень».
Якщо вже почав говорити про нього, то маю тобі сказати ще одне. Думаю, що ти даремно доводиш його до білих
чортиків. Навіщо тобі сумніватися в принадності його дружини? Тим більше вголос і привселюдно. В Києві він
тебе ненавидів за це і спільно з Асистентом переконував мене в тому, що ти деградував, впав у дитинство і взагалі опустився до рівня ідіота. Хід його логічних умовиводів для мене невідомий, але причина цього ясна — лють. Не бачу потреби доводити цю ненависть до кульмінації. Зрештою, через півроку роз’їдемося і Бог зна, чи зустрінемося в майбутньому. Мені буде прикро, якщо дві людини, котрих більше всіх поважаю, будуть вовками дивитися одна на одну. Але, зрештою, це не моя справа, і не ображайся на мене за ці слова. Надіюся, ти ще не позбавив мене права говорити з тобою як з другом.

Під мухою я відправив тобі листа, здається, ідіотичного. Не звертай уваги на нього.

Деякі любовні неполадки порушили мою душевну рівновагу. Черкаська Люсі займає в моєму житті значно
більше місця, ніж всі дівиці, що були до неї. Очевидно, вона замітила це і зараз почала трохи вибрикувати.
Тільки моє вміння тримати себе в руках і реагувати на все з неймовірною байдужістю тримають її в покорі.
Мене іноді розбирає сміх, коли бачу, як бажання поновити свій суверенітет бореться в ній з боязню втратити
мене. Недавно, щоб виміряти мої емоції, Люсі репрезентувала мені епістолярну творчість одного поклонника і його фото. Моя реакція викликала в ній шаленство. З безпосередністю педанта я виголосив: «Інтересний пацан, правда, пише не дуже грамотно. Але це вже вина вчителів. Недовчили».

Зараз у нас конфлікт на цьому ґрунті. Сьогодні ввечері будуть переговори про перемир’я.

На цьому дозволь поставити крапку.

Твій Симон.

4.03.1957.
Черкаси

Примітки:
Буряківський — наш однокурсник по факультету журналістики. — Тут і далі примітки А. Перепаді.
Мефістофель — прізвисько нашого спільного друга, письменника Юрія Ячейкіна, у якого, в бараці селища верстатозаводу, ми жили з Василем, коли нам відмовили на другому курсі у гуртожитку.
Асистент — сусід Ячейкіна, Володимир Андрійченко, кінооператор студії О.Довженка.
Люся — майбутня Василева дружина.
Стиль тодішніх листів Василя до мене, звертання «джентльмен», «сер», згадка про носіння штанів-дудочок свідчать про наше тодішнє захоплення Джеком Лондоном, американським джазом, хмарочосами, через що нас записали в «стиляги» (записало і переслідувало комсомольське бюро факультету). [1.02.1997] А.Перепадя.

8 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *