Агов, Толю!
Я живісінький. Нудота жахлива. Від «Зміни» досі не одержав ні гарбуза, ні підбадьорливих обіцянок.
А втім, це не так уже й важливо.
Недавно я вичитав, що ваше видавництво проводить якийсь конкурс. Чи не зміг би ти дістати для мене аркуш з відбитками умов? Надішли мені — може, я щось устругну.
Нарешті двічі підряд прочитав «Вир». Я впізнав там своїх земляків — у нас на Лубенщині люди розмовляють так, як у «Вирі».
Мабуть, я за кілька тижнів буду в Києві.
Тисну правицю.
Приїзди в гості.
Василь Симоненко.
23.06.1962
Posted In: Листи
Tagged In: До Анатолія Перепаді