До Івана Світличного [6]

…уперто наступає старість і ветхість — поначіплювалася сила-силенна різних старечих хвороб: від бронхіту до радикуліту, не вистачає лише повного маразму.

8 років ago

До Івана Світличного [5]

А ти знаєш, що серед фехтувальників мені важко знайти рівного. Шаблею я володію ще спритніше, ніж пером. Так що краще не задирайся до мене.

8 років ago

До Івана Світличного [4]

За все літо я бачив дуже мало живих людей, найяскравішими серед них були панянки Зубченко та Горська. В останню я майже закохався.

8 років ago

До Івана Світличного [3]

Твій лист був другою звісткою з волі у мою незаґратовану в’язницю. Кілька днів тому я видушив близько ЗО слів з мовчазного лінгвіста А. Перепаді.

8 років ago

До Івана Світличного [2]

Загалом я живу тихо й одноманітно, як завжди. З «Літ[ературної] Укр[аїни]» видно, що пахне якимось «міроприємством по перевихованню» молодих критиканів і демагогів, до яких належиш і ти.

8 років ago

До Івана Світличного [1]

Просто чую, як щоденно тупію і висихаю під гарячим черкаським сонцем. Душа міліє, а це вже являє певну небезпеку навіть для моєї поетичної довбанки.

8 років ago

До Миколи Негоди

Зараз усі мої роз’їхалися, і я став повноправним самодержавцем на 33 м2. Не вистачає скіпетра і корони. Трон я спорудив з подушок і, вилежуючись на ньому, керую своєю імперією.

8 років ago

До Євгена Дударя [9]

Живеться нудно, пишеться мляво, думається ліниво. Недавно разом з Вінграновським (!!) кочували по Криворіжжі і Кіровограді. Було досить цікаво.

8 років ago

До Євгена Дударя [8]

…сьогодні ти востаннє мекатимеш перед високочолими екзаменаторами. Куди понесе тебе примхлива доля після п’яти університетських років?

8 років ago

До Євгена Дударя [7]

Від газети хочеться ригати. Думаю, куди б його втекти, але нічого ще не придумав.

8 років ago

До Євгена Дударя [6]

Редактор коситься, що я, мовляв, мандрувати полюбляю. А чого ж іще від чумацького внука чекати можна?

8 років ago