Безсовісному С. Іванові
Слава Україні!
Німий оракуле!
Не дочекавшися від тебе обіцяного листа, я пригадав, що в мене теж є авторучка і вирішив скористатися оною. Безсовісний ти, Іване, і якщо я буду в Києві, то або не зайду до тебе, або зайду і говоритиму тільки з Льолею, а на тебе не зважатиму зовсім.
Був тут Нечерда, котрий намагався вклонитися від твого імені. Я з ним пробув близько години на причалі, ні про що серйозно не говорили, але мене трішки здивувала плутанина в його побутових розповідях, котрі сей одесит виголошував цілком добровільно ще й на громадських засадах.
Коли б я не був таким ледацюгою, як ти, то прислав би тобі деякі нові речі, віршованою мовою писані.
На мене уперто наступає старість і ветхість — поначіплювалася сила-силенна різних старечих хвороб: від бронхіту до радикуліту, не вистачає лише повного маразму. Нову Заяву нашого уряду про китайців слухав з захопленням. Вона повністю відповідає всім нашим надіям.
А статтю Дзюби я досі не бачив, бо у всіх підшивках № газети з нею повидирали болільники.
Вітай Льолю, Сверстюка і всіх спільних знайомих.
Василь.
22.09.1963
