29.03.1962
Чолом тобі, Євгене!
Знову я, тобто В. Симоненко. У мене є до тебе невеличке прохання.
Зараз Держлітвидав розіслав анотації для замовлень на книги II—III кварталів. Серед них є і моя збірка. Оскільки вона позапланова, то замовлень на неї вид[авницт]во не має. Якщо для тебе це не складе труднощів, то зайди в Львівський облкниготорг і попроси їх, щоб замовили хоч кілька штук. Мені дуже хочеться, щоб львів’яни познайомилися з моїми писаннями.
Мені страшенно не везе. Зараз хочуть відрядити на цілий місяць на науку до Києва.
Коли я не відхрещуся від цього благодіяння, доведеться ставити хрест на візиті до Львова. А я цього ой як не хочу.
Зараз я парубкую. Люся чкурнула в будинок відпочинку. Мама хиріє, а Олесь нудьгує в комунальній клітці.
Від газети хочеться ригати. Думаю, куди б його втекти, але нічого ще не придумав.
Напиши мені що-небудь.
Щиро.
Василь Симоненко.
