До Євгена Дударя [9]

Доброго здоров’я, Євгене!
Я знаю, що моя пика в пір’ї, але спробую зробити дитячий вираз на оній і прикинутися «санта сімпліцітас». Кілька днів тому послав тобі свою брошуру, ти вже, мабуть, одержав її і навтішався, яко кіт мишею.
Не писав тобі нічого, бо жодної новини не мав за пазухою. Не маю такої і тепер. Живеться нудно, пишеться мляво, думається ліниво. Недавно разом з Вінграновським (!!) кочували по Криворіжжі і Кіровограді. Було досить цікаво. В Кіровограді кілька літературних пітекантропів звинувачували Миколу в тому, що він для них незрозумілий. Потім виявилося, що найвищий пік, на який вони піднімалися, це Micola Ssom. Біля ніг цього гіганта корчаться в судорогах Гомер, Байрон et cetera.
Дома в мене зовсім тихо. Немов перед грозою. Газета обридла до неможливості. Працюю, ледве стримуючи блювоту.
Тисну твою мужню правицю.

Василь Симоненко.

11 .10.1962, у Черкасах

Grenka UA
4 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *