Все спочатку за жарти сприймала,
Докоряла, коли осягла,
Головою красиво хитала
І сльозам своїм волю дала.
І забувши про все, реготала,
Дратувала зубами мене,
А згадала — і знов заридала,
Розпустивши волосся сумне.
Помарніла, пішла, повернулась
І чекала чогось край стола,
Проклинала, востаннє здригнулась
І, напевне, навіки пішла…
Що ж, пора знову браться за діло,
Давнє, звичне діло своє.
Та невже і життя відшуміло,
Відшуміло, як плаття твоє?
5.09.1963
Posted In: Переклади чужого
