сльози Archives » Василь Симоненко

Видно, скоро зійду з роздоріжжя
На легеньку протоптану путь.

Хто росяного ранку знайде незаплакану квітку, той буде дуже щасливий.

Бо на світі той наймудріший,
Хто найдужче любить життя.

Цар Плаксій велів сердито:
«Хай із ними день при дні
Плачуть всі в країні діти,
Бо сміятись і радіти
У моєму царстві — ні!

І стояв він, тупий, плечистий
І байдужий, немов колода.

Помарніла, пішла, повернулась
І чекала чогось край стола,
Проклинала, востаннє здригнулась
І, напевне, навіки пішла…

Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене —
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.

Чую, земле, твоє дихання,
Розумію твій тихий сум