Мітки: до Євгена Дударя

Живеться нудно, пишеться мляво, думається ліниво. Недавно разом з Вінграновським (!!) кочували по Криворіжжі і Кіровограді. Було досить цікаво.

…сьогодні ти востаннє мекатимеш перед високочолими екзаменаторами. Куди понесе тебе примхлива доля після п’яти університетських років?

Від газети хочеться ригати. Думаю, куди б його втекти, але нічого ще не придумав.

Редактор коситься, що я, мовляв, мандрувати полюбляю. А чого ж іще від чумацького внука чекати можна?

Зараз я пишу чимало. Майже кожного дня вірш народжую. Правда, не всі вони повноцінні, але що можу вдіяти, коли вони пишуться? Нехай пишуться.

Зав. відділом культури партійної газети сьогодні говорив, що «Теля вобщим нічого» і, можливо, з’явиться в новорічному номері їхнього часопису.

У мене справи не дуже веселі. Люся не витерпіла лихої долі і два тижні тому пішла до своєї матері.

Є слабенька надія, що до кінця року вдасться мені прорватися до Львова. Побувати у вас — моя давня мрія.

Я, звичайно, паця, що досі не написав тобі. Нехай мене Бог за те покарає. Живеться мені ґут. Правда, усякої метушні до дідька. Ну, та нічого.