До Євгена Дударя [3]

Дорогий канадський родичу!
Пробач, що дряпаю цього листа машинописно. Справа в тому, що недавно один приятель нагородив мене цією руїною, і зараз я переживаю з нею медовий місяць. Крім того, в мене дома немає ні чорнила, ні ручки.
Твого останнього листа одержав. Не писав, бо недавно вчинив набіг на Київ. Там у мене дещо ніби накльовується. «Голодну симфонію» в «Літгазеті» зарізали, алея не розгубився і підсунув їм «Червоні конвалії». їх, мабуть, скоро теж заріжуть. А може, й ні.
Твої гуморески передав у партійну газету, але виразної відповіді ще не одержав. Отже, про це повідомлю додатково.
Новели, безперечно, надсилай мені. Зроблю все від мене залежне, аби вони з’явилися в нашій газетці. Не занепадай духом.
Написав би ти мені щось про себе. Як там живеш та що плануєш.
У мене справи не дуже веселі. Люся не витерпіла лихої долі і два тижні тому пішла до своєї матері. Досі сидить там, час від часу надсилаючи мені ультиматуми. Я вирішив чекати до нового року. Якщо не припинить свій безпідставний і явно контрреволюційний путч, стану парубкувати.
Ще, Євгене, прошу тебе дізнатися в Лучука, коли вони збираються викидати в корзину мою Троянду. Відгадавши цей намір, забери в нього рукопис і надішли мені. До речі: чому ти не написав мені свою думку про поему? Я не образився б, що б ти не сказав. Адже я тут в своїх Черкасах варюся у власному соку.
Ну, бувай здоровий, друже.
Писни що-небудь.

Василь Симоненко.

Друга половина грудня 1961

3 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *