До Анатолія Перепаді [12]
Я дрімаю в своєму лігві, як ведмідь, смокчу лапу. Може, щось і висмокчу.
Я дрімаю в своєму лігві, як ведмідь, смокчу лапу. Може, щось і висмокчу.
У Черкасах були Вінграновський, Світличний, Сверстюк, Харчук та ін. Вечір в інституті видався не дуже цікавим, бо Миколу тубільці не сприймають.
Ніяк не дочекаюся, коли нас розженуть. Вожді вагаються. Ніяких рішень і вказівок, а ми продовжуємо псувати папір.
За Києвом занудьгував жахливо. Але поки що не бачу жодної щілини в своєму часі. Служба, служба, служба.
Муза моя дрімає, сердешна, але зрідка нашіптує мені всяку всячину. Зараз ми з нею сперечаємося про Герострата.
На жаль, «Атомних прелюдів» мені вдалося роздобути лише два примірники. До Черкас їх доповзло мізерно мало.
Я живісінький. Нудота жахлива. Від «Зміни» досі не одержав ні гарбуза, ні підбадьорливих обіцянок.
У нас немає нічого цікавого. Живу і старію потроху. Алкоголю майже не вживаю. Пишу ганебно мало. Курю неймовірно багато.
Річ у тому, що заволоділо мною бажання похвалитися. Ів. Голубничий умудрився надрукувати «Червоні конвалії». Вирізку додаю до цієї петиції.
Бон жур, месье Анатоль! Дуже вдячний тобі за листа. Я одержую їх так рідко (не лише від тебе), що кожен…
Я не бажав бути Василем, я хотів бути Тарасом і носити прізвище — Шевченко. А якби я був Тарасом Шевченком, то мав би «Кобзар» і не морочив би зараз голови над віршами.
Мені буде прикро, якщо дві людини, котрих більше всіх поважаю, будуть вовками дивитися одна на одну.