Як тобі ведеться там, Василю?
Під землею, під ріллею — там…
По якому цвинтарному стилю
Нам ростити крила телеграм?
Та й на думи стільки того попиту,
На задуми стільки того потопту,
Аж погіркли молоді меди.
Смерте, чорну руку одведи!
Що тобі там чути під землею,
Вухами припавши, — на цей світ?..
Що тобі від нашого єлею
Юних ювілейних гірколіт?
Та й на брови впали зорі чорні,
Та й зчорнили думи ілюзорні,
Та й зчорнили золоті меди.
Смерте, чорну руку одведи!
Син мужицький. Золоте коріння.
Одчайдушна блискавка брови.
Спалах — і холуйське павутиння
Запалив пожаром голови.
На пожежі — стільки тих пожежників,
Стільки обережних обережників,
Стільки безголосої ВОДИ.
Смерте, чорну руку одведи!
Пахне сонцем наше грішне небо,
В сонці — твоє полум’я руде.
Всі ми прийдем на той світ до тебе,
Тільки Україна хай не йде!
Хай на думи завжди стільки попиту,
Завжди стільки тупоту та й потопту,
Та не згіркнуть молоді меди,
Вічно пахнуть золоті меди.
Смерте, чорну руку одведи!
13.12.1964
