Помер Петро Жук – колега та друг Симоненка
Петро Жук працював у газеті «Черкаська правда», коли у 1956-му майбутній витязь молодої української поезії прибув туди на практику й до останніх днів був поряд із ним.
Петро Жук працював у газеті «Черкаська правда», коли у 1956-му майбутній витязь молодої української поезії прибув туди на практику й до останніх днів був поряд із ним.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!
Звертаюся до Вас у трагічну хвилину свого життя — можливо, завтра мене вже не буде.
Тепер спокійно можна спочивати, Ніхто його не потурбує вже — Від клопотів щоденних бюрократа Смерть-секретарка пильно береже. Робить їм, правда,…
Ну хто ви?
Чи ви не полководці без солдатів?
А сніг скрипить. Невже це кроки смерті?
Хай серце дивиться!
Хай тільки правду слуха!
Хай сльози в нього капають з очей!
Та треба затямить собі на умі,
Що світ зберегти від вогневих громів
Ми з вами обов’язок маєм!
Ми були з ним уже не друзі,
Але ще не були вороги.
Може, це правда, а може, людська фантазія творить нову легенду про велику любов, яка вже на смертному одрі зачала життя.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Їй-право, не страшно вмерти,
А страшно мертвому жить.