Через цензуру, вірш найчастіше друкувався під назвою “Пророцтво 17-го року”.
Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил —
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевне б, репнуло від сорому й хули.
Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи!
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил!
Уже народ — одна суцільна рана,
Уже від крові хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.
Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд,
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!
23.12.1962
“На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже немає місця для могил.”
(:smile:) точно. beautiful.
настільки актуально і зараз…це классика
04.06.2024 Це вже не просто класика,це наша реальність. Це феноменально ,це передбачення.Симоненко геній, який відчував майбутнє
Ви бачите те, що хочете. Цей вірш написано після відвідання Биківні, де НКВС в роки Другої світової війни розстрілювали людей.
Але строки цього вірша і сьогодні актуальні
Але ж у геніального поета рядки – не просто констатація очевидного, але й свого роду візії майбутнього.. так що ви обоє маєте рацію)))
вибачте, це ніяке не передбачення, перегляньте будь ласка пост і тоді ви зрозумієте чому https://vasylsymonenko.org/statti/l-tanyuk-z-alloyu-gorskoyu-vasylem-symonenkom-u-bykivni/