розум Archives » Василь Симоненко

Уривок з вірша “Моралісти нас довго вчили…”

Уривок з повісті “Огида”

Уривок із запису в щоденнику за 22.07.1963

Видно, скоро зійду з роздоріжжя
На легеньку протоптану путь.

Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.

Розуме мій байдужий,
Вируч мене хоч ти —
Над чим ти думаєш, друже?
— Хочу надію знайти…

Не потрібні людині крила,
Серце й розум потрібні їй!

Не знаю, чи це кожному властиве, чи тільки зі мною таке буває. Часто сумніви нищать будь-яку впевненість в своїй мужності.

Немає нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини. Окрайці думок (16.10.1962)

Я жду весни, але її немає,
Вона до мене не приходить в гості.

Безпечний дурнику. Живи собі на втіху,
Не знай ні горя, ні страшного лиха
Думки носить у черепі тугому.

І тільки той, хто чхає на погоду,
Той, хто не служить череву в догоду,
Зуміє правді й розуму служить.