До Григорія Кочура [5]

Дорогий Григорію Порфировичу!
Я завдав Вам стільки клопоту, що вже незручно і за ручку братися. Тим паче, що «моє ярмо» не таке солодке, як кусове. Через це і переклад Кайнера відправив Вам без жодного словесного ескорту.
Ваші зауваження до перекладу «Іконоборської пісні» сприйняв і врахував. Останню строфу переробив зовсім, щоб більше наблизити зміст до оригіналу.
Очевидно, в майбутньому значну частину своїх скромних сил і здібностей я віддаватиму перекладам. Якщо це не тимчасова хвороба, то хутко без них мені просто нудно житиметься, їй-богу! Спробую з осені засісти за чеську мову. Але Ви мені дали тільки півпоради, бо не сказали, де можна добути словник і граматику: в Черкасах — це химера.
Я послав О. Зілинському в Прагу близько 20 своїх віршів (вирізки з газет), але не знаю, чи він їх одержав, бо не озивався до мене. Про «молоду українську антологію» краєчком вуха чув.
Дійшли до нас чутки про «вшанування» Лесі в Києві, зокрема про вечір у парку з участю Дзюби, Драча, Вінграновського та Жиленко. Не знаю, чи англійці поводилися так зухвало в Індії, але після візиту до Одеси, після Львівської історії та після Лесиної вечірки я недогризки своїх ілюзій можу подарувати, кому завгодно.
Чи не доводилося Вам чути що-небудь про Світличного? Чи він у Києві чи в Карпатах? Щиро вітаю Вас і Вашу сім’ю.

Василь Симоненко.

2.08.1963

Далі подано текст перекладу «Іконоборської пісні» Ї. Гаусмана з двома варіантами закінчення.

3 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *