До Григорія Кочура [4]

Дорогий Григорію Порфировичу!
Дістав учора Вашого листа, котрий мене дуже порадував. «Іконоборська пісня» сподобалась страшенно, перекладав її (чесне слово) з натхненням. Надсилаю вам два варіанти — дивіться, котрий з них кращий. Якщо треба буде, то я готовий зробити ще десять варіантів, лиш би пісня пішла до антології.
Один з варіантів ритмічно ближчий до оригіналу, другий ніби трішки актуальніше звучить. Коли у Вас будуть завваги, то прошу надіслати той варіант, який Вас більше влаштовує, для доопрацювання. Час ще є. У «Спритного поета» вчитуюся. При всій зовнішній розхристаності це річ все-таки тонка.
Аби мені тільки збутись газетної роботи, то взявся б обов’язково за якусь мову. А так мене дуже шарпають, і я працюю на літературу, крадучи час у газети, за що, сподіваюся, мене колись і витурять звідти.
Ідеальною кінцівкою для «Іконоборської пісні» було б:

Віршарам за ці пісні
Слід писати трудодні.

Відразу б графомани пішли в композитори, хоч, правда, і там їх вистачає. Даруйте мені велеречивість.
Уклін Вашій родині.

Щиро.
Василь Симоненко.

26.07.1963

3 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *