Я не хочу спокійним бути…
Не проси — не змінюсь ніколи,
Отакого, як є, візьми.
Категорія: Поезія
Сумнів
Видно, скоро зійду з роздоріжжя
На легеньку протоптану путь.
Розвели нас дороги похмурі…
Тільки часом у тихій зажурі
Випливаєш з-за обрію ти.
Де зараз ви, кати мого народу?..
Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Там, у степу, схрестилися дороги…
Але скажи: чи ти зі мною поруч
Пройдеш безтрепетно по схрещених мечах?
З вікна
Пливе печаль. Біліють смолоскипи
Грайливо пофарбованих ялин
Осінній дисонанс
Небо скуйовджене і розколисане
Дрантя спустило на темні бори.
Україні
Я твоїм ім’ям благословляю,
Проклинаю іменем твоїм.
Помилка
Але, як твій промах
Лиш ворог бачить, —
Друзів у тебе нема!
Ти знаєш, що ти — людина?..
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.
Скільки б не судилося страждати…
Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя, чорт візьми! —
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми!