Осінній дисонанс Небо скуйовджене і розколисане Дрантя спустило на темні бори. Сонного місяця сива лисина Полум’ям сизим горить. З ротатим, ридаючим риком Вітри орди хмар несуть, І ходить за їхнім криком Бажання лягти й заснуть… 10.12.1962 Posted In: ПоезіяTagged In: місяць, небо, осінь, про природу