Буду тебе ждати там, де вишня біла…
Може, ти не прийдеш, гарна й кароока, —
Буде мене пестить нічка одинока
Може, ти не прийдеш, гарна й кароока, —
Буде мене пестить нічка одинока
Юність моя хороша,
де ж ти, моя весна?
Я хочу правді бути вічним другом
І ворогом одвічним злу.
І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.
В букварях ти наряджена і заспідничена, Поворозками зв’язана, ледве жива, На обличчі тремтить в тебе радість позичена, На губах скам’яніли…
Устає косар до роботи,
Скісся блискає і співа.
Ніби краплі солоного поту,
Світять чесні його слова.