про життя Archives » Сторінка 4 з 9

Із маленьких лукавих зіниць
Поглядає на нас майбутнє.

Той, хто молиться мертвим,
Живому не стане братом!

Зі мною говорять могили
Устами колишніх людей,
І їх нерозтрачені сили
Пливуть до моїх грудей.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Із очей на білі щоки
Так і ринули потоки:
— Де мій м’яч? Де мій м’яч?

І тільки тих поважають мільйони,
Хто поважає мільйони «Я».

Навіщо метушитися? Для чого
Обстоювати власну правоту,
Хвалить свої діяння і дороги,
Виправдувать мотиви і мету?

І той ніколи не доскочить слави,
Хто задля неї на землі живе.

Ти ждав її,
То чому ж дикий жах
Замість блаженства
У твоїх очах?

Сновигають по зморшках думи,
На щоках танцює вогонь,
Сажа в’їлася чорним глумом
У пелюстки її долонь.

Нові покоління — не папуги,
Щоб товкти заучене давно!

О, чому я такий порожній,
Такий дурний і «невозможний»,
Що сам себе убити рад?!