про життя Archives » Сторінка 9 з 9

Ой давно вже тебе шукаю,
Доганяю і знов відстаю.
О якби подружились — знаю,
Ти б розвіяв журбу мою.

Хай тобі в борні жорстокій
У краю чужому
Навіває в серце спокій,
Відганяє втому.

Хтось побачить мимоволі,
Посміється з тебе.
Нема в мене щастя, долі,
Нема та й не треба.

Та пройдуть дні, гарячі й безнадійні,
І ми стаєм холодні та спокійні,
Такі собі чиновники черстві.

Батько сміється синові,
Щастя в очах сія,
І промов ля дружині він:
— Сильний!
Такий, як я!

І сну нема, і спокою немає,
І відчаю, і певності нема,
Тебе ж у далеч владно закликає
Напоєна надіями пітьма.

Прийшла весна і пісню заспівала,
думки хороші людям принесла,
лише для мене в неї ласки мало,
лише для мене не знайшла тепла.

Їх перебороти не хватає сили —
за роями нові рядяться рої,
та у власнім серці вирив я могилу
і у ній ховаю всі думки свої.

Юність моя хороша,
де ж ти, моя весна?

Я хочу правді бути вічним другом
І ворогом одвічним злу.

І миті жодної
не можна повернути,
Щоб заново,
по-іншому прожить.