Гнівні сонети: 2
Безпечний дурнику. Живи собі на втіху,
Не знай ні горя, ні страшного лиха
Думки носить у черепі тугому.
Безпечний дурнику. Живи собі на втіху,
Не знай ні горя, ні страшного лиха
Думки носить у черепі тугому.
І тільки той, хто чхає на погоду,
Той, хто не служить череву в догоду,
Зуміє правді й розуму служить.
Розлогі верби. Затишок і тіні.
Ріка під ними в’ється, як змія.
Така в віршах завжди земля моя,
Така краса у нас на Україні.
І чую я у шепоті пшениці
Важкі зітхання висохлих губів,
І бачу згорблених, замурзаних бабів,
Дівочі русі коси-блискавиці.
А я ходжу, не знаю — чому, Чогось шукаю — не знайду. Не розкажу ніде, нікому Свою недолю і біду.…