про суспільство Archives » Сторінка 5 з 6

Будьте схожі самі на себе —
Чи розумні, чи просто дурні.

Бо ж проснулась то весняна воля
В стомлених і змучених серцях.

І тепер мудреці-дипломати
Будуть спільно шукати згод,
Резолюції довгі приймати
І морочить нещасний народ.

А живуть століття після смерті
Ті, що роблять те, чого «не можна».

І люди йшли байдуже, мов лелеки,
Із косами дідівськими на лан,
В полукіпках лишали чорні глеки,
І, зуби стиснувши, «виконували план».

Але за ширмою чванливості і цноти,
За блиском розкоші і шиком суєти
Вам не втаїти власної гидоти
І не сховать своєї пустоти.

Біля кафе танцює дівка п’яна,
Юрбу зівак розштовхує мільтон,
І еротичне «мамбо італьяно»
Вигукує з балкону саксофон.

І без кінця — окопи, барикади,
Та над громадами кривавих тіл
Гримлять салюти і бучні паради
Нових Тимурів і Аттіл.

Сміються, бігають, пустують, мріють
Малесенькі замурзані сонця.

І марне він дере біля проходу рота,
Бо злодії вже втямили давно,
Що стереже він заводські ворота,
А не майно.

І не бачить місто в ніч похмуру,
Як сторожа (вже не при мечах)
Нову жертву кидає під мури
З тряпкою брудною на очах.

Тепер патриціїв нема,
Лишилися одні плебеї.