про суспільство Archives » Сторінка 4 з 6

Не шукайте в безладді каміння сумне,
Не топчіть мою вроду, не крайте мене!

У палацах пишних — не в печері —
Варвари з космічної доби
Мріють дати людству на вечерю
Атомні опеньки і гриби.

Та нехай над землею година
чи негода лютує і рве, —
вічна мудрість простої людини
в паляниці звичайній живе.

Народе мій!
Титане непоборний,
що небо підпирає голубе!
Твій гордий подвиг
не принизять жорна —
вони лиш возвеличують тебе.

Не потрібні людині крила,
Серце й розум потрібні їй!

Та й нині його піраміда
Над Нілом в пісках стоїть.

В одного — прапрадід став лордом,
В іншого — прадід князь.

І тоді лиш з’явилося горе
В небагату і щиру сім’ю,
Як полізли люди у нори,
І до того ж кожен в свою.

Якщо ти дійсно служиш правді, а не злу —
Чому ж у щирості вбачаєш крамолу?

Життя твій слід і пам’ять загубило:
Нема хреста, ні імені, ні дат —
Стоїть німа, ошукана могила,
Де спить безславно фюрера солдат.

Ми думаем про вас. В погожі літні ночі,
В морозні ранки і вечірній час,
На свята гомінкі і в дні робочі,
Нащадки дорогі, ми захищаєм вас.

Ми — люди всі, усі ми сонця діти,
Воно дає наснаги нам і сил