про суспільство Archives » Сторінка 3 з 6

Чому ви лише повторяєте?
Де ваші власні думки?

Закрий катехізис заслуг —
Залиш мені в спадщину
Правду найвищу,
Якщо ти мій вчитель і друг.

Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!

І хто тільки міг, той приблуді служив,
Ніс їсти і пити до хати,
Щоб їх визволитель безжурно дожив
В селі до наступного свята.

Генії! Безсмертні! На коліна
Станьте перед смертними людьми!

Той, хто молиться мертвим,
Живому не стане братом!

Втюпили в землю порожні очі,
На тім’ях — сивіє рілля.
Мозок не родить.

Говоріть голосніше, ридайте більше —
Може, й прилипне комусь до рук.
А ні — то зав’язуйте пояс тугіше,
Ідіть і глитайте брук.

Сновигають по зморшках думи,
На щоках танцює вогонь,
Сажа в’їлася чорним глумом
У пелюстки її долонь.

Крізь холодну стриманість мундира
Рвалася покора із грудей.
— Не людина ти, а лялька сіра. —
Бризкало у декого з очей.

Жаль зализаних вас і приручених,
З мозком куплених за капрон…

Дерев’яний мій ідоле, це ж задля кого
Ти дугою зробився тепер?