Голодна симфонія (поема)
Хай серце дивиться!
Хай тільки правду слуха!
Хай сльози в нього капають з очей!
Хай серце дивиться!
Хай тільки правду слуха!
Хай сльози в нього капають з очей!
Та треба затямить собі на умі,
Що світ зберегти від вогневих громів
Ми з вами обов’язок маєм!
Ми були з ним уже не друзі,
Але ще не були вороги.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Бо величі справжній не треба
Спиратись на плечі нікчем.
Їй-право, не страшно вмерти,
А страшно мертвому жить.
Готовий все убити і спалити,
Щоб обезсмертити своє ім’я.
можна прострелити мозок,
що думку народить,
думки ж не вбить!
Прокляття вам, лукаві лицедії,
В яких би ви не шлялися чинах!
Ви убиваєте людську надію
Так само, як убили качана.
Що можу я, коли дрімають люди?
Що можу я, коли заснули ви?
Але в штормову годину,
Як море бурунить гнів,
Потрібна зайва краплина,
Щоб вийшло воно з берегів.
Їх би за ґрати! їх би до суду!
Їх би до карцеру за розбій!
Доказів мало??? Доказом будуть
Лантухи вкрадених вір і надій.