про кохання Archives » Сторінка 10 з 11

Та й де там бачить,
що навкруг робилось,
яка година
нині постає,
коли Олесю
Оля полюбилась,
найкраща з тих,
які на світі є!

Вкутали тумани
Місяць золотий.
Дівчино кохана,
Де тебе знайти?

«Ой скажи мені, чому хмелію
Біля тебе, мила кароока?»
Ой долино, ти яка широка,
А попробуй в ширину свою
Радість помісти мою!

Ми з тобою різні люди.
Різна доля, видно, буде
І тобі, й мені.

Я б також з тобою в парі
Пройшовся у парках цих,
Дивився б у очі карі
І щастя читав у них.

Де було це? Марилося? Снилось?
Може, лиш в уяві мимохіть
Та весна чарівлива створилась,
Щоб у серці мрією бриніть.

Засіли кригою важкою
В душі десь глибоко слова,
І образ дівчини одної
В обох у думах виплива.

Ми брехні завжди легше вірим,
Бо у правди крутіша путь.
Важко бути з собою щирим,
А нещирим — не хочу буть.

Щоб любили нас, щоб кохали,
Кожен з шкіри своєї ліз.
Скільки потім за нас проливали
Милі очі солоних сліз!

І тому, як вечір наступає,
Ген за обрій сонце заповза,
Я на зло йому й тобі бажаю,
Щоб раптово вдарила гроза.

Я іду до тебе, моя мила,
Ти виходь, кохана, зустрічать.
Ні, любов ніщо зламать не в силі,
Бо вона єства твого печать.

Тільки вже для нього в грудях тісно,
Чую сам — шумує, визріва…
Мабуть, це родилась нова пісня,
Мабуть, серце про любов співа.