Луг дихне в обличчя прохолоду…

chovenЛуг дихне в обличчя прохолоду,
Зірка скотиться і в лози упаде,
Тихий сплеск весла об темну воду
І зітхання молодих грудей.

І крізь воду тихо світять зорі,
Ніби все завмерло навкруги,
Верб рядок схилився, мову горі,
Усміх вій, знайомих, дорогих.

Де було це? Марилося? Снилось?
Може, лиш в уяві мимохіть
Та весна чарівлива створилась,
Щоб у серці мрією бриніть.

1954

4 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *