про кохання Archives » Сторінка 9 з 11

І я розумів, що ти — сеньйора,
А я, навпаки, — васал.

Тиха нічка за вікном заснула,
Щось черешня шепче при вікні.
Дві голубки крилами змахнули,
Вишиті на грубім полотні.

Скільки ждала, виглядала —
Не діждалася таки.

Не упадуть на груди пишні коси
І не торкнуться руки теплих пліч…

Білі вишні огортає
Темрява сумна,
А дівчина все зітхає
У саду одна.

І піду задьористо до клубу —
Хай шугає пісня поміж віт…
Може, вийде з хати моя люба
І мені всміхнеться з-за воріт.

Тільки вийду з хати я,
Він кричить: — Посватаю!
Головою похитну:
— Будеш сватать не одну.

Іди, іди, любов моя кохана,
Моя хороша згублена пора.

Не від людей я сором свій ховаю,
Убогу душу не від них таю,
А сам від себе, бо тебе кохаю,
Хоч ти й не варта на любов мою.

Бо коли б зробилася другою,
Хоч на мить скорилася мені,
Я б тоді не бігав за тобою,
Не складав би віршики-пісні.

І ніби все смішне, що кажуть люди,
І, може, думка лиш одна [щемить]:
Як втратиш матір — іншої не буде,
А милу можеш іншу полюбить.

Чи знаєш ти, що вітер пустотливий
Шепоче ніжно яблуньці рясній,
Що їй говорить сонце після зливи,
Коли вона у задусі сумній.