Яром та долиною
Я ходив з дівчиною.
Небо повисло хмарою —
Цілувавсь я, грішний, із Тамарою,
їй дивився в оченьки ясні:
«Ой скажи мені, чому хмелію
Біля тебе, мила кароока?»
Ой долино, ти яка широка,
А попробуй в ширину свою
Радість помісти мою!
1954
Posted In: Поезія
