Ночі крадуться нахмурені (знову штампи начались!)…
Та скучаю я жахливо, бо огидли вже мені
Ці осінні ранні зливи, беззмістовні, сірі дні.
І ходжу я, мов прибитий, і притулку не знайду.
Позначка: Біївці
Вже день здається сивим і безсилим…
Я тут колись бродив між лепехою
І спочивать сідав на купині —
Тоді ви разом бавились зі мною,
Свою журбу повідали мені.
Василь Симоненко міг бути другим Тарасом Шевченком
Бувало, як почне щось вигадувати, то не можна було від того відірватись, всі уважно його слухали, вірили йому, так правдиво розповідав.
“Дехто хоче зробити з Симоненка ангела. Дехто — навпаки. А він був звичайний чоловік”
Опубліковано на Gazeta.ua 13.12.2013 — Це моя відповідь Симоненку, — говорить черкасець 76-річний Микола Сніжко і показує на свою картину одразу біля входу в оселю.…