Василь Симоненко у книжках Черкащини

Василь Симоненко продовжує жити після смерті: живе у літературних вечорах, у творчості його послідовників і шанувальників, у піснях, фільмах, книгах. Видання, присвячені творчості Велета слова, останнім часом виходять на Черкащині мало не щороку. «Нова Доба» підготувала огляд найцікавіших.

Цієї зими Україна відзначає 81-шу річницю від Дня народження письменника, журналіста і громадського діяча Василя Симоненка. Народився він 8 січня 1935 року на Полтавщині у с. Біївці. Його добре запам’ятали в Черкасах, де він працював із 1957 року журналістом у редакціях газет «Черкаська правда», «Молодь Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети».
Поет-шістдесятник випередив свій час. У період «відлиги», сповнений віри у побудову нового суспільства, в якому пануватиме правда і добро, Симоненко невідступно висміював дріб’язковість та самодурство номенклатури, цькував бюрократів, виступав за оприлюднення прихованих відомостей про злочини більшовицького режиму. За свої переконання поплатився життям: у грудні 1963 року 28-річний поет помер, після того як улітку в місті Сміла його жорстоко побила міліція. Офіційною причиною смерті Василя Андрійовича тоді вказали рак. Похований у Черкасах. Посмертно Василевi Симоненку присудили Державну премiю Украïни iменi Т. Шевченка у 1995 році.

Василь Пахаренко, професор, доктор філологічних наук: «Творчість Василя Симоненка надзвичайно талановита і чесна. Це дві визначальні риси його робіт, які роблять його сьогодні сучасним. Мабуть, скільки буде Україна, стільки й буде він цікавим. Як я колись зовсім молодим відкрив для себе Симоненка, так і зараз бачу, що багато людей віком 20-25 років (а чи й молодших) відчувають у Симоненкові рідну душу. Це, мабуть, і є запорукою його безсмертя».

Володимир Поліщук, професор, доктор філологічних наук: «Творчість його завжди буде злободенна своєю правдою. Це правда глибинна, яка не втрачає своєї актуальності з роками. У Сионенка так само, як у шевченковій поезії, завжди можна знайти слова, думки, важливі для свого часу. Його поетична майстерність є безумовною. А щирість автора забезпечує неперебутність Василя Симоненка».

knygy2«ТВОРИ» У ДВОХ ТОМАХ
На початку двотисячних для молодого на той час видавництва «Брама-Україна» замовлення від Держкомтелерадіо на видання робіт Симоненка у двох томах було неочікуваним. Тож книготворці сміливо взялися за роботу, яку присвячували 70-річчю від Дня народження Василя Симоненка. Художнє оформлення здійснив Віктор Олексенко. Віктор Андрійович уміло і з любов’ю продумав дизайн: стильний, лаконічний та солідний. Окрасою стала супер-обкладинка у чорно-білих тонах.
Працювали над книгою у буремні часи Помаранчевої революції. Щоб оформити книгу світлинами, видавництво уклало договір із Ігорем Осадчим – автором багатьох фото із життя Симоненка. Син письменника Олесь Симоненко тоді дав дозвіл на використання творів. У першому томі представлена поетична творчість шістдесятника, а в другому – його журналістські напрацювання. У видавництві заявляють: це найповніше зібрання творів Симоненка. Двотомник видатний і тим, що журналістські роботи «витязя слова» зібрали в одній книзі вперше. «Ні до нього, ні після подібного зібрання саме журналістських творів не видавали», – зазначає професор Володимир Поліщук, один із упорядників видання.
Над книгами працював авторитетний склад упорядників, серед яких Петро Жук, Григорій Білоус, Олекса Лищенко, Володимир Поліщук, Василь Пахаренко, Григорій Суховершко.

Передмову для двотомника створив черкаський літературознавець Василь Пахаренко. Науковець написав її занадто чесно, як для того часу. Тому роботу Василя Івановича до друку державні службовці не пропустили.
– Колеги Григорій Білоус та Володимир Поліщук запропонували мені написати передмову. Я це сприймав як велику честь. Відклав усі справи, щоб написати її, – пригадує Василь Іванович. – Але тодішній владі не сподобалося, що я зазначив про чітку національну позицію Симоненка, про переслідування його комуністичними властями. Есе вимагали радикально змінити, я відмовився.
Принципову позицію Василя Івановича тоді підтримали і його колеги. Володимир Поліщук заявив, що вийде зі складу редколегії, якщо автором передмови до двотомника буде не Василь Пахаренко. Владці не поступилися, тому у списку упорядників імена Василя Пахаренка та Володимира Поліщука не зазначили.
У першому томі опублікували передмову з-під пера академіка, лауреата Національної премії імені Тараса Шевченка Івана Дзюби. А передмова Пахаренка була видана таємно, окремою книгою під назвою «Як він ішов…». Оформлена у стилі двотомника, вона сприймається як третій том. Презентували її разом із двокнижжям 8 січня 2005 року на малій батьківщині Василя Симоненка у Біївцях, на урочистостях до 70-річчя народження письменника.

– Ми були б не ми, якби щось не утнули. Видали передмову таємно від усіх. Тож коли ми на презентації двотомника витягли з-під пазухи книгу Пахаренка, публіка була шокована. Вони не вірили, що ми на таке насмілилися. Так ми висловили свою позицію, – розповідає видавець Олександр Третяков.
Активна громадянська позиція директора видавництва не лишилася непоміченою: за виданням двотомника та книги «Як він ішов…» міська влада Черкас присвоїла йому відзнаку «Людина року» за внесок у розвиток книговидавництва, популяризацію української книги та активну громадянську позицію. У той час Олександр Миколайович заявив, що найголовнішою нагородою для нього стало не звання, а читацький попит в українських книгарнях.
Згодом автор дизайну двотомника Віктор Олексенко відкрив персональну виставку, на якій центральним твором були представлені обкладинки зібрання творів Василя Симоненка. Двотомник також презентували на Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книга» на Одещині. Там «Брама-Україна» отримала відзнаку «За високу професійну майстерність».
На VI Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книга на Одещині» за високу професійну майстерність у створенні двотомника видавництво «Брама–Україна» відзначили у номінації «Українська та зарубіжна класика». Нині книги представлені у бібліотеках всієї України і їхня слава не обмежена державними кордонами. Син Ігоря Осадчого, автора світлин із життя Василя Симоненка, у 2005 році на книжковій виставці у Франкфурті на українському стенді неочікувано для себе побачив роботи свого батька – на обкладинках двокнижжя. Таке «вітання» із Батьківщини було для нього дуже приємним сюрпризом.

knygy3«ЗАЖИНОК»
Книгу випустили 2011 року у видавництві «Брама – Україна» на замовлення управління інформаційної політики та зв’язків із ЗМІ Черкаської облдержадміністрації. Ошатне видання увібрало в себе «найкращий урожай» з ниви творчості Василя Симоненка. До нього увійшли найвагоміші статті й виступи В. Симоненка, щоденник, деякі його листи до рідних та друзів, спогади про нього й відомі літературознавчі студії. Упорядковували твори Петро Жук, Тетяна Калиновська, Василь Пахаренко, Володимир Поліщук. Назву для книги обрав Петро Жук. У «Зажинку» – найбільш автентичні тексти, позбавлені цензурних втручань. Перед здачею в друк Юлія Гончар звіряла тексти з оригіналами в Києві.
Особливо цікавий «Зажинок» тим, що до книги долучили мультимедійний диск, на якому розмістили 16 віршів в авторському виконанні, 27 пісень на слова поета, чотири публіцистичні фільми про нього та музичний фільм «І душі наші – мов пісні».
– Під час роботи над книгою тривалий час нам здавалося, що чогось не вистачає. Для наповнення диска знайшли двох черкаських виконавців, які виконують твори Симоненка – тріо «Барви», які мали готові матеріали та бандурист Микола Коваль, якого ми мали записати, – розповідає Олександр Третяков. – Перед записом я не знав, що саме він буде виконувати. І коли музикант одразу заграв «Зажинок», у мене пішли мурашки тілом. Виявилося, що це єдиний твір Симоненка у творчому запасі бандуриста. Безумовно, першою композицією на диску стала пісня «Зажинок», яка налаштовує на сприйняття поезії.
Передмовою до «Зажинку» стала прославлена передмова Василя Пахаренка, дещо доповнена. Василь Іванович вважає, що таким чином здійснилося призначене долею: есе «Як він ішов… (Духовний профіль Василя Симоненка на тлі його доби)» все-таки стало вступним словом до збірки симоненківських віршів.

Під час презентації книги видавцеві Олександрові Третякову вручили диплом переможця обласного творчого огляду-конкурсу видавничих організацій 2012 року у номінації «Краща книга місцевого автора». Згодом «Зажинок» презентували на виставках у Києві, Львові. Шанувальники творчості Симоненка високо поцінували видання, тому нині воно представлене у провідних бібліотеках України.

knygy1«ЦАР ПЛАКСІЙ І ЛОСКОТОН»
Книгу видрукували у видавництві «Брама України»за кошти Черкаської ОДА. У виданні, призначеному для школярів, поєднані якісний текст казки та лаконічне, проте стильне поліграфічне оформлення.

«ПРОВЕСІНЬ НАДІЙ»
Унікальне за ідеєю видання презентували у листопаді минулого року. Втілення задуму книги почалося у березні 2015-го, коли керівник Art-студії «Глорія» Ганна Чуприна виборола грант в галузі культури міста Черкаси на реалізацію проекту «Видання збірки творів Василя Симоненка «Провесінь надій» на суму майже 40 тисяч гривень.
Експертна рада з виділення грантів у галузі культури належно оцінила та одноголосно підтримала ідею створення унікальної книги Василя Симоненка, ілюстрованої роботами юних місцевих художників. Серед ілюстраторів творчості Симоненка – учні Черкаської дитячої школи мистецтв, Черкаської дитячої художньої школи ім. Данила Нарбута, арт-студії «Глорія», спеціалізованої школи №20, Черкаського художньо-технічного колледжу, Черкаського державного бізнес-коледжу, студенти Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького та Черкаського державного технологічного університету. У їхніх роботах тісно переплелися оригінальність мислення, мистецьке сприйняття віршів та тонке образне відчуття поезії Василя Симоненка.

Для втілення грантового проекту відбувались лекції, майстер-класи, зустрічі з письменниками та художниками й декілька творчих конкурсів. Серед яких був і мистецький конкурс «Я – ілюстратор», який проводили в межах літературно-мистецької програми «Двома шляхами до єдиного образу». До участі в конкурсі запросили учнів та студентів мистецьких навчальних закладів Черкас віком від 14-ти до 18-ти років. Згодом із 93-х робіт від 77-ми юних авторів для книги відібрали 49.
– Коли ми упорядковували книгу, спершу відібрали малюнки, потім до ілюстрацій добирали тексти. Тобто працювали у зворотному порядку. На обкладинку вибрали малюнок досить сміливий. Спочатку не всі вважали вибір вдалим. А коли книга вийшла, стало зрозуміло, що саме ця ілюстрація повинна там бути, – розповідає видавець Олександр Третяков.
knygy4«КАЗКИ»
До казкової країни Василя Симоненка вирішили провести своїх читачів у видавництві Юлії Чабаненко. Як відомо, митець написав три казки: дві дитячі та одну для дорослих. Спершу автори видання планували видати казкове двокнижжя – в одній книзі твори для дітей («Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож у країну Навпаки») інша – «Казка про Дурила» – призначалася б для дорослих. Спершу видали дитячу книгу, однак згодом потреба видавати «Казку про Дурила» зникла, тому що казку видали у збірці поезії «Україно, ти моя молитва!». Збірку казок для дітей проілюструвала черкаська художниця Олена Кононенко. За бажання діти можуть розфарбувати малюнки і створити свою особливу книжку.

«УКРАЇНО, ТИ МОЯ МОЛИТВА!»
Зовсім недавнє видання побачило світ у скрутні для України часи, коли вже почалася війна на сході. У минулому році видавництву Юлії Чабаненко книгу замовила Черкаська облдержадміністрація. Головною умовою замовлення збірки вибраних поезій став кишеньковий формат, зручний для польових умов, адже половину тиражу мали передати воїнам у зону АТО. Упорядкував для книги твори і написав до них передмову Василь Пахаренко.
Передмова до «Україно, ти моя молитва!» має назву «Симоненко на Майдані». Василь Іванович зазначає: творчість літературного витязя готувала тих людей, які вийшли на перший і другий Майдан, які зараз воюють за Україну.
«У пору війни нам не дозволили витрачати багато грошей, – розповідає Василь Іванович. – Попри те, ми намагалися, щоб книга мала свою «родзинку». Творцям книги це вдалося: попри обмежені фінансові можливості та «кишеньковий» формат, видання є цікавим зразком видавничої майстерності. Книга вийшла мініатюрною, легкою, у картонній обкладинці та зі спеціальною гумкою, за допомогою якої збірку можна захистити від відкривання або підвісити на гачок у польових умовах. Оздобили книжку витинанками Заслуженого художника України Миколи Теліженка та ілюстраціями його авторства.
– У збірці подані найкращі, найталановитіші, найактуальніші вірші Симоненка, які сьогодні прочитуються так, ніби зараз написані. Маленька, скромна книжечка мені дуже дорога. Думаю, з роками видання стане цінним раритетом, – вважає упорядник збірки.

4 роки ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *