ПАДІННЯ ТРУХЛЯВОЇ СЦЕНИ
Драма-феєрія в двох діях і без епілогу
ДІЙОВІ ОСОБИ
Т р у х л я в а с ц е н а.
Л а в а на к о с т и л я х.
С т і л е ц ь – і н в а л і д.
БЕЗДІЯЛЬНІ ОСОБИ
Голова сільської Ради Ю р и к І в а н П а н а с о в и ч.
Голова колгоспу Р у ж и ц ь к и й С т а н і с л а в Л е о н т і й о в и ч.
Діється в с. Баландино Кам’янського району.
Акт перший
Вечір. Клуб. Десь далеко лунає пісня.
Т р у х л я в а с ц е н а. Ох-ох-ох. І коли вже вони наспіваються? Ще чого доброго на мене якийсь хор видереться, і так ледве дишу…
С т і л е ц ь – і н в а л і д. Тобі ще нічого. А от мені — кожен день трусися: хто на мене сяде? Добре, якщо піонер якийсь. А якщо тітка Марія вмоститься? Ой-ой-ой… (Починає скиглити.)
Л а в а н а к о с т и л я х. Та краще мені безчувственною дровиною бути, ніж оце так страждати. Кожна ж дощечка в мені ниє. Порох з мене так і сиплеться… (Шкандибає по клубу, раз у раз натикаючись на своїх сестер-сиріт, що вже давно на ладан дишуть.)
Т р у х л я в а с ц е н а. Т-с-с… Хтось іде… Лава на костилях. Ой, лишенько… (3 переляку падає і розвалюється на кілька кусків.)
У супроводі цього чарівного тріску в клуб велично входять тт. Юрик та Ружицький. Презирливо оглядають принишклий інвентар. Далі йде дует.
Ю р и к.
Не сумуйте, і бідні лави, і трухлява сцено, —
Я про вас, мої голубки,
Говорю щоденно.
Р у ж и ц ь к и й.
Ми про вас, голубки наші,
Все говоримо-таки,
Аж в обох нас заболіли від балачок язики.
Ю р и к і Р у ж и ц ь к и й (разом, з пафосом).
Будем клуб ремонтувати —
Заявляєм віч-на-віч,
Вас прийдеться всіх прибрати
Та й укинути у піч.
Нові лавки тут поставим,
Нову сцену возведем.
Вже не тільки язиками,
Але й пальцем ворухнем.
Від захоплення в трухлявої сцени аж дух захопило. Не в змозі пережити таку радісну звістку, вона з тріском і гуркотом падає на долівку, підійнявши хмару куряви. В цьому поросі ледве видніють силуети вищезгаданих співаків та чути їх недвозначне «А-а-пчхи!».
С т і л е ц ь – і н в а л і д. На здоров’я чхайте та про нас подбайте…
ЗАВІСА
Акт другий
Триває з квітня по цей час. Уламки трухлявої сцени лежать, припадаючи пилом. Лавки, які на ладан дишуть, падають і розвалюються по черзі й без черги. Стілець-інвалід старанно вивчає вибоїни в долівці. Велеречиві тт. Юрик і Ружицький готуються до нових зборів, щоб напустити туману в очі обіцянками про ремонт клубу.
ЕПІЛОГ буде, якщо цю драму допоможуть довести до щасливої кінцівки працівники з Кам’янського райвиконкому.
Примітка автора. Рекомендується ставити на свіжому повітрі, не чекаючи, доки тт. Юрик і Ружицький перейдуть від слів до діла. Інакше прем’єра може провалитися.
Не пізніше 1.08.1961