Вся вона од щастя мерехтіла,
Колихалась барвами в очах:
Кров’ю і вогнем палахкотіли
Квіти у захоплених руках.
Я стояв. Пливла вона до мене —
Повні очі голубого блиску! —
В жмені гриву стиснувши зелену,
Радісна, вона несла… редиску!
18.05.1962, Умань
Posted In: Поезія
