Мозок, здатний породжувати мислі… (ФОТОЦИТАТА)
Уривок із запису в щоденнику за 22.07.1963
Уривок із запису в щоденнику за 22.07.1963
Хто росяного ранку знайде незаплакану квітку, той буде дуже щасливий.
Як мені даровано багато,
Скільки в мене щастя, чорт візьми! —
На землі сміятись і страждати,
Жити і любить поміж людьми!
Дай мені свій простір і неспокій,
Сонцем душу жадібну налий!
Ті, що знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто загубив її.
Зачарований світом,
Натхненно і мудро творив ходу —
Так нові планети грядуть на орбіти
З шаленою радістю на виду!
Вигаптуй на небо райдугу-доріжку,
Простели до сонця вишивку-маніжку,
Щоб по тій доріжці з лебедями-снами
Плавати по щастя білими човнами.
Я стояв. Пливла вона до мене —
Повні очі голубого блиску!
Той, хто молиться мертвим,
Живому не стане братом!
Ти брела по струмках, щаслива
В загадковій своїй красі.
Може, щастя і справді швидке та минуче?
Може, я вже ослаб і зістарився теж?
Якби того, що в мріях маю,
Хоч краплю мати наяву.