А я ходжу, не знаю — чому…
А я ходжу, не знаю — чому, Чогось шукаю — не знайду. Не розкажу ніде, нікому Свою недолю і біду.…
От уже відцвіли сади…
От уже відцвіли сади,
Біле полум’я з себе струсили…
Тільки знов я іду сюди,
Як раніш, запальний і несмілий.
Коли із заліку попруть….
А потім, з саду ідучи,
Під ніс собі мурликай:
— Віднині точно буду вчить
На страх усім великий!
Украине (російською)
Когда мечами злоба небо рассекает,
Уничтожая красоту твою,
Вновь с именем твоим я умираю,
И прославляю родину свою!
Син
Батько сміється синові,
Щастя в очах сія,
І промов ля дружині він:
— Сильний!
Такий, як я!
Щось нове у грудях забриніло…
Тільки вже для нього в грудях тісно,
Чую сам — шумує, визріва…
Мабуть, це родилась нова пісня,
Мабуть, серце про любов співа.
Лист
Наче вчора бігав я до школи
І садив ті вишеньки малі,
А тепер гудуть над ними бджоли
І поважні пустуни-джмелі.
Як хороше радіти без причини…
І сну нема, і спокою немає,
І відчаю, і певності нема,
Тебе ж у далеч владно закликає
Напоєна надіями пітьма.
Прийшла весна
Прийшла весна і пісню заспівала,
думки хороші людям принесла,
лише для мене в неї ласки мало,
лише для мене не знайшла тепла.
Інтелігенція пропонує оголосити Рік Симоненка
Як гідно відсвяткувати 80-річчя від дня народження Василя Симоненка, міркували на нараді, скликаній головою обласної ради Валентиною Коваленко.
Аналіз вірша Василя Симоненка “Я…”
Адміністрація не займається написанням творів. Тексти знайдено в інтернеті і подано без виправлень. Тема: Заклик до сприйняття людської гідності, неповторності…
Думи невеселі, як осінні хмари…
Їх перебороти не хватає сили —
за роями нові рядяться рої,
та у власнім серці вирив я могилу
і у ній ховаю всі думки свої.