Син Син простягає рученьки, Смиче його за чуб, Ось вже рум’яні пученьки М’яко торкнулись губ. Батько сміється синові, Щастя в очах сія, І промов ля дружині він: — Сильний! Такий, як я! 1954 Posted In: ПоезіяTagged In: діти, про життя, син