Василь Симоненко

Адміністрація не займається написанням творів. Тексти знайдено в інтернеті і подано без виправлень. Історія написання поезії. Ставлення до людини як…

Чи знаєш ти, що вітер пустотливий
Шепоче ніжно яблуньці рясній,
Що їй говорить сонце після зливи,
Коли вона у задусі сумній.

Та й де там бачить,
що навкруг робилось,
яка година
нині постає,
коли Олесю
Оля полюбилась,
найкраща з тих,
які на світі є!

І плачу, було, й сміюся,
Як слухаю ті пісні…
Спасибі ж тобі, дідусю,
За те, що ти дав мені…

Вкутали тумани
Місяць золотий.
Дівчино кохана,
Де тебе знайти?

«Ой скажи мені, чому хмелію
Біля тебе, мила кароока?»
Ой долино, ти яка широка,
А попробуй в ширину свою
Радість помісти мою!

Ми з тобою різні люди.
Різна доля, видно, буде
І тобі, й мені.

Я б також з тобою в парі
Пройшовся у парках цих,
Дивився б у очі карі
І щастя читав у них.

І любити тебе буду,
Як завжди,
Пригорну тебе на груди
Молоді.

Я вернувся сьогодні додому,
І весь день у кімнаті моїй
Щирі друзі мої й знайомі —
Поспішай лиш стрічать, радій!

Де було це? Марилося? Снилось?
Може, лиш в уяві мимохіть
Та весна чарівлива створилась,
Щоб у серці мрією бриніть.

Посадили колись в лісосмузі
Ми зелені малі дубки,
Полюбили їх, ніби друзів,
Доглядаючи залюбки.