Василь Симоненко

Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь за прямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту.

Шлях у всіх кінчається труною,
Кожному призначена межа,
Де порветься тихою струною,
Муками натягнута душа.

Мгновенье каждое нельзя вновь пережить нам,
Чтоб заново и правильно прожить.

Це ж моя прекрасна,
мов зоря незгасна,
в битвах завойована,
в праці загартована
рідна сторона.

Не страшні всі лиха, перешкоди й муки
Для сердець гарячих, вірних, молодих.

Біля клубу — бо у клубі тісно —
Молодість бадьора і жива.

Адміністрація не займається написанням творів. Тексти знайдено в інтернеті і подано без виправлень. Василь Андрійович Симоненко родом з Полтавщини —…

Що вам треба, золотисті коси?
Що вам треба, очі голубі?

Полюбив та й не сказав,
Може, побоявся

Снігу, снігу сиплеться довкола, І садів травнева білизна. Тільки плаче на морозі гола Під холодним вітром бузина. Тільки діти витягли…

Ці стежки не раз ночами зміряні,
ці поля оббігані не раз