Гнівні сонети: 2
Безпечний дурнику. Живи собі на втіху,
Не знай ні горя, ні страшного лиха
Думки носить у черепі тугому.
І тільки той, хто чхає на погоду…
І тільки той, хто чхає на погоду,
Той, хто не служить череву в догоду,
Зуміє правді й розуму служить.
Гнівні сонети: 1. Погода
І тільки той, хто чхає на погоду,
Той, хто не служить череву в догоду,
Зуміє правді й розуму служить.
Я часто ображав і кривдив діда…
А дід був великим і простотою своєю, і тим, що не канючив од життя більше, ніж заслужив.
Я нікого так не люблю, як дідів…
На своїх зігнутих плечах несуть вони стільки краси і ніжності, що може позаздрити їм будь-хто.
Дума про діда
Я нікого так не люблю, як дідів. Це жива мудрість, неписана історія нашого народу.
Кому потрібне моє життя, коли воно не потрібне мені?
Кому потрібне моє життя, коли воно не потрібне мені? Я стомився.
У мене немає друзів, кого б я безтямно любив…
У мене немає друзів, кого б я безтямно любив і кому б довірився беззастережно. Я не зневажаю людей, але чомусь прагну триматися осібно.
Не кожне літо на врожай багате…
Не кожне літо на врожай багате,
Не кожна жінка генієм вагітна.
Початок студентства. Запис №4
Вечором кидався в постіль, втикався в подушку, кусав губи, щоб не плакати. Тепер невблаганно тягло в село.
Пісня
Що ярами глибокими, степом та лісами
Йшли козаки проти хана, блискали списами.
Гей, іржали ситі коні, вороні й булані,
Майоріли короговки у густім тумані.
Літо
Степи ще дишуть спекою і пилом,
І вітер сушить роси на траві,
Зітхають ніччю копи, як живі,
В тугих снопах колоссям обгорілим.