Василь Симоненко

Наш Василь іде по останній у світі дорозі
З зупиненим серцем з опущеними руками

Гляньмо ж в очі віршам Симоненка,
Тим, що є, і тим, яких нема!..

Як тобі ведеться там, Василю?
Під землею, під ріллею — там…

Відкритий лист до голови СБУ Наливайченка В.О., голови МВС Авакова А.Б., міністра культури Кириленка В.А., народних депутатів України та Президента…

Прочитавши його, розуміємо – кожен рядок, що його написав автор, – непорушний факт, істина, яка існує у нашому світі.

Почалося з віршів, кінчилося несподіваними поцілунками. Потім було багато розчарувань і, можливо, горя.

Я придбав костюм для себе новий,
Чи ж придбала ти собі любов?

Гей, у лузі та й не перше літо
Вигляда некошена трава.

Полюбив — як сказать, не знаю,
та й потреби у тім нема,
я щасливий, що я кохаю,
ну, а решта мені дарма.

На першому курсі ні з ким так і не зблизився.

Я жду тебе, я жду тебе і кличу,
А ти така чарівна й таємнича
І недосяжна, як оцей сонет.

А часто хочеться закрити очі кляті,
Забути все і в затишку глухім
Кубельце звити, завести свій дім,
Щасливим бути, як дурак на святі.