Літо

litoСтепи ще дишуть спекою і пилом,
І вітер сушить роси на траві,
Зітхають ніччю копи, як живі,
В тугих снопах колоссям обгорілим.

Та літо чується вже кожному безсилим,
І, заблукавши в хащі лісові,
Свої багатства осені-вдові
Передає безпечно і невміло.

Рідкі полукіпки, мов сироти-курчата,
Воно в степу поставило на чати —
І буде довго плакать осінь бідна
В порожні і занедбані кагати…

Не кожне літо на врожай багате,
Не кожна жінка генієм вагітна.

8.12.1955

4 роки ago

1 Comment

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *