Про вірш “Є тисячі доріг, мільйон вузьких стежинок…”

У цій поезії порівняно з оригіналом у деяких збірках була вилучена третя строфа:

Коли б я міг забуть убоге рідне поле,
За шмат ції землі мені б усе дали…
До того ж і стерня ніколи ніг не коле
Тим, хто взува холуйські постоли.

Поет зримо засуджує національне зрадництво, холуйство, вірнопідданство чужим хазяям.

8 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *