Про вірш “Пророцтво 17-го ро­ку”

В оригіналі ця поезія не мала назви. У всіх збірках, що видавалися, вона проходить під назвою “Пророцтво 17-го ро­ку”. При редагуванні в 21 рядку слово “розтерзані” замінено на “ошукані”, а до кінцевих рядків:
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд!
у деяких збірках на зразок гасел 17-го року підримовано такі:
І встане правда і любов на світі,
І на сторожі правди стане труд.
Поштовхом для написання поезії, з цензурних міркувань названої “Пророцтво 17-го року”, стало потрясіння, викли­кане трагедією, що відкрилася перед молодим поетом на місці поховання жертв сталінських репресій у Биківні. Ли­ше недавно факт розстрілів визнано офіційно, але місцеві жителі знали про це давно. А відомий режисер і письмен­ник Лесь Танюк розповідав, що група молодих митців, се­ред яких був він сам та Василь Симоненко, побувала на по­чатку 60-х років там, “на цвинтарі розстріляних ілюзій”, після чого і з’явився цей вірш.

Вірш: Пророцтво 17-го ро­ку (На цвинтарі розстріляних ілюзій)

Джерело: Симоненко Василь. Ти знаєш, що ти — людина: Вірші, сонети, поеми, казки, байки / Передм. В.А. Гончаренка. — К.: Наук.думка, 2005. — 296 с.

sweet.tv
5 років ago

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *