Вірш: Я маленький льотчик
Складений Васею Симоненком у восьмирічному віці. Це перший його твір. Існує кілька варіантів вірша: зі слів матері Ганни Федорівни — цей варіант подано у книзі — та друзів, які спілкувалися з Василем у Черкасах.
Один із варіантів записаний від найближчого товариша Симоненка — письменника, журналіста М. І. Єременка, який на початку шістдесятих років працював з поетом у відділі пропаганди та агітації газети “Молодь Черкащини”, де Василь Симоненко був завідуючим.
Якось він розповів М. І. Єременку про свої дитячі захоплення, зокрема про бажання стати пілотом (льотчиком). Свою мрію учень другого класу Бієвецької початкової шкоди висловив у вірші, який, як стверджує М. І. Єременко, легко запам’ятовувався. Цей варіант вірша порівняно з першим, надрукованим у книзі, різниться двома останніми рядками:
Я маленький льотчик —
Товариш Коккінак.
Коккінакі Володимир Костянтинович (1904—1985) — льотчик-випробувач, двічі Герой Радянського Союзу (1938, 1967), учасник безпосадочних перельотів Москва — США (1939) та Москва — Іркутськ — Камчатка — бухта Тіксі — Москва (1958). Про нього багато писали в газетах. Його знали дорослі й малі, він був прикладом мужності і відваги.